Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсону. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила в КПІ і продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова. Разом з мамою переїхали до Києва.
На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року Лариса виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.
На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.
На токійській Олімпіаді 1964-го року вона не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.
Після завершення кар'єри в 1966 році вона була тренером збірної СРСР з гімнастики до 1977 року, відповідала за організацію змагань з гімнастики на московській Олімпіаді 1980 року.
В 1998 Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики.
Л. Латиніна — восьмикратна чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964), володарка 18 медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових.
Автор книг «Рівновага» (1975), «Гімнастика крізь роки» (1977).
Комментариев нет:
Отправить комментарий