Марта Костюк

14-річна українка Марта Костюк сенсаційно виграла один з чотирьох найпрестижніших тенісних турнірів "Великого шолома" - Australian Open - сенсаційна перемога

Марта Костюк стала автором однієї з головних сенсацій Відкритого чемпіонату Австралії. 14-річна українка була Сеяна на юніорських змаганнях під 11-м номером, але не дивлячись на це змогла перевершити більш рейтингових і старших суперниць - в цій категорії дозволено грати тенісисткам у віці до 18 років. Найскладніше випробування чекало Костюк в фіналі, де їй протистояла перша ракетка Australian Open і переможниця іншого турніру "Великого шолома" Roland Garros - Ребекка Масарова з швейцарії. Але і вона не встояла проти украінкі- 7: 5, 1: 6, 6: 4.

Еліна Світоліна

     

Еліна  Світоліна  — українська тенісистка, переможець Роланд Гарросу 2010 серед юніорок. Чотири рази вигравала турніри серії WTA в одиночному розряді та двічі — в парному. Дісталась чвертьфіналів Відкритого чемпіонаті Франції 2015 року й Олімпійських ігор 2016. У 2014—2017 роках Світоліна 10 разів перемагала в матчах проти суперників із топ-10, в тому числі на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро подолала першу ракетку світу Серену Вільямс, згодом двічі обіграла першу ракетку світу Анджелік Кербер.

     У січні 2017 року піднялась на 13-ту сходинку в оновленому рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA) — вперше в історії українського тенісу.

      Еліна народилася 12 вересня 1994 року в місті Одеса, Україна, в сім'ї Елени та Михайла Світоліних. Батьки та старший брат Юліан мотивували її до занять тенісом з чотирьох років. У 2007 році переїхала з Одеси до Харкова, де тренувалася під наглядом Юрія Сапронова.

     В юності навчалася в академії переможниці семи фіналів Гранд Слем та олімпійської чемпіонки Жустін Енен, яка має досвід перемог над Сереною Вільямс. За півроку до початку Олімпіади в Ріо-де-Жанейро Жустін стала додатково працювати над технікою і психологією Еліни. В академії Світоліна познайомилось із Ієном Х'юзом, який пізніше у 2014 році став її тренером. Він помітив, що за своєю зарядженістю і змагальністю Еліна була дуже схожа на Енді Маррея. Вона була дуже емоційною на корті та спокійна поза грою. Сумісно вони взяли у Маррея багато тренувальних та ігрових елементів.

     На Вімблдонському турнірі 2012 року Еліна добралася до фіналу юніорських змагань, поступившись там Ежені Бушар із Канади. Вона пройшла через кваліфікаційний турнір в основну сітку Відкритого чемпіонату США 2012 року з тенісу, але програла в першому колі Ані Іванович.

      Із 2012 року Світоліна тренувалася в академії Шарля Оффрея та Режі Лаверньє у Ніцці з індивідуальним тренером Себастьєном Матьє.

     На Відкритому чемпіонаті Австралії 2013 Еліна поступилася в першому колі Ангелік Кербер, на Відкритому чемпіонаті Франції 2013 вона добралася до другого кола, де програла Варварі Лепченко, на Вімблдонському турнірі 2013 вона поступилася в першому колі Маріон Бартолі.

       Свою першу перемогу в турнірі WTA Еліна здобула на Baku Cup 2013, здолавши в фіналі Шахар Пеєр, 6-4, 6-4.

       На початку серпня 2013 виграла турнір Міжнародної тенісної федерації (ITF) в Донецьку на відкритих кортах (хард) з призовим фондом 75 тисяч доларів (міжнародний рейтинг — 49-е місце).

      На Відкритому чемпіонаті США 2013 Еліна перемогла в першому колі Домініку Цібулкову, але поступилася в другому Крістіні Макгейл.

      На Відкритому чемпіонаті Австралії 2014 Еліна добралася до 3-го кола, перемігши росіянку Світлану Кузнєцову, австралійку Олівію Роговську і програвши американці Слоун Стівенс.

       На турнірі серії WTA в Нюрнберзі, що проходив з 18 по 24 травня, дойшла до півфіналу, де програла Кароліні Плішковій 2-6, 6-1, 6-2.

     У липні Світоліна здобула свою першу перемогу в турнірі WTA в парному розряді, вигравши разом із Дой Місакі з Японії Istanbul Cup. Вона зуміла відстояти свій титул Baku Cup після перемоги в фіналі над Бояною Йовановські.

      У квітні-травні 2015 Світоліна здобула свою третю перемогу в турнірах WTA, цього разу на Гран-прі принцеси Лалли Мер'єм у Марокко. Цей успіх дозволив їй уперше потрапити в чільну двадцятку рейтингу WTA.

    Еліна доволі успішно виступила Відкритому чемпіонаті Франції 2015 року, вперше діставшись чвертьфіналу турніру Великого шолома.

     У липні 2016 Світоліна розпочала рік, представляючи Україну в Кубку Гопмана разом з Олександром Долгополовим. Українська пара добралася до фіналу, де поступилася австралійцям. На Sydney International вона програла в першому колі Ангелік Кербер. На Відкритому чемпіонаті Австралії вона добралася до другого кола. Після цього до тренерського штабу Еліни долучилася Жустін Енен. Світоліна пробилася до півфіналу турніру в Дубаї, де програла Сарі Еррані. На турнірі в Досі Еліна вибула в першому колі.

     6 березня Еліна Світоліна виграла турнір BMW Malaysian Open, який проходив в Куала-Лумпурі. Завдяки перемозі Світоліна піднялась на 14-е місце в оновленій класифікації жіночого тенісу в рейтингу Жіночої тенісної асоціації. Матч тривав упродовж практично всього дня — через негоду його чотири рази доводилося переривати, особливо довгою виявилася пауза в середині вирішальної партії. Це четвертий титул серії WTA для 21-річної українки.

      На Відкритому чемпіонаті Франції Еліна добралася до четвертого кола, де поступилася в двох сетах Серені Вільямс. У третьому колі вона переграла Ану Іванович, якій програвала до цього сім разів. На Вімблдоні 2016 Еліна програла в другому колі Ярославі Шведовій.

9 серпня у третьому раунді турніру Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро Світоліна перемогла першу ракетку світу Серену Вільямс у двох сетах (6:4, 6:3) та вишла у чвертьфінал, в якому програла Петрі Квітовой за 48 хвилин (2:6, 0:6).

       На Connecticut Open Еліна вперше потрапила до фіналу турніру прем'єрного рівня, хоча на шляху фіналу перемогала тільки тенісисток із нижчим від себе рейтингом. У вирішальній грі вона поступилася першій сіяній Агнешці Радванській.

      Рік Світоліна завершила на WTA Elite Trophy, де добралася до фіналу, але поступилася у вирішальному матчі Петрі Квітовій. На кінець року вона зупинилася на 14 сходинці світового рейтингу.

      На початку січня 2017 року дійшла до півфіналу турніру WTA Premier в австралійському Брісбені, під час якого обіграла олімпійську чемпіонку Моніку Пуїг з Пуерто-Ріко, а також першу ракетку світу Ангелік Кербер з Німеччини.

Вона не брала участі в турнірі у Сіднеї, через те, що підхопила вірус і змушена була знятися з боротьби. На Australian Open 2017 Світоліна виграла у Галини Воскобоєвої та Джулії Босеруп, але в третьому колі програла Анастасії Павлюченковій.

Лариса Латиніна

Лариса Семенівна Латиніна — дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). В 1966-77 роках Л. Латиніна (Дирій) була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР.
Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсону. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи № 14 Михайло Сотниченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила в КПІ і продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова. Разом з мамою переїхали до Києва.
На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року Лариса виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.
На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.
На токійській Олімпіаді 1964-го року вона не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.
Після завершення кар'єри в 1966 році вона була тренером збірної СРСР з гімнастики до 1977 року, відповідала за організацію змагань з гімнастики на московській Олімпіаді 1980 року.
В 1998 Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики.
Л. Латиніна — восьмикратна чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964), володарка 18 медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових.
Автор книг «Рівновага» (1975), «Гімнастика крізь роки» (1977).

10 головних перемог України

Лілія Подкопаєва

Лілія Олександрівна Подкопаєва (нар. 15 серпня 1978, Донецьк) — українська спортсменка (спортивна гімнастика). Заслужений майстер спорту України (1994). Суддя міжнародної категорії.

• У 2001 році закінчила Національний університет фізичного виховання та спорту України, тренер-викладач.

• 2002 року вступила до Донецької державної академії управління.

Абсолютна чемпіонка світу (1995, Японія, Сабає), Європи (1996, Великобританія, Бірмінгем).
Володарка Кубка Європи (1995).
У 1996 р. на XXVI Олімпійських іграх в Атланті посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді.
Виступала за товариство «Динамо».
Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей.
Організатор турніру «Золота лілія».
Переможниця другого сезону українського шоу «Танці з зірками».

Сергій Бубка

Сергій Назарович Бубка — український легкоатлет (стрибки з жердиною). Чемпіон Європи і світу, багаторазовий світовий рекордсмен, олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту, кандидат педагогічних наук, Герой України.

Народився 4 грудня 1963 року у місті Луганськ. У 1987 році закінчив спортивний факультет Київського інституту фізичної культури за фахом педагог з фізичної культури; кандидатська дисертація  «Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання» (Інститут проблем виховання АПНУ, 2001). 3 липня 1985, виступаючи на змаганнях у Парижі, український жердинник Сергій Бубка першим у світі підкорив шестиметрову висоту! Однак до 6-метрового рубежу було ще далеко. Так, удосконалювалося технічне оснащення, але необхідно було з'явитися атлетові, який би наважився на штурм знакової висоти. Ним і став Сергій Бубка. Тепер, мабуть, тільки допитливі любителі Королеви спорту пам'ятають, що Бубка голосно заявив про себе світовими рекордами на позначках, що передували шестиметровому Олімпу. Таких польотів українець зробив 13, причому тільки в 1984-му — відразу сім. А потім був той сектор на стадіоні в передмісті Парижа. Бубка замовив суддям висоту 6.00. Дві спроби виявилися невдалими, а в завершальній Сергій перемахнув через планку. Здійснилося! Донеччанина чекало довге і славне спортивне життя. Перерахування всіх його воістину унікальних досягнень зайняло б багато місця. Згадаємо про найбільш значні.

Сергій встановив на стадіоні та в залі 35 світових рекордів! Символічно, що найвищий політ на 6.15 спортсмен скоїв у 1993-му у рідному Донецьку. Цей показник тримається і понині. А всього планку на рубежі 6 метрів і вище Бубка долав 46 разів!

У 1988 році українець переміг на сеульській Олімпіаді. На Іграх у Лос-Анджелесі через бойкот їх Союзом йому брати участь не довелося, а в Барселоні, Атланті та Сіднеї успішно виступити завадили травми.

Але з тими невдачами Бубка сповна розквитався на світових чемпіонатах, де на сектор виходили ті ж олімпійці. Сім разів на цих турнірах Сергій піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу пошани! Ставав також переможцем Кубка світу та дворазовим чемпіоном Європи.

Бубку визнали кращим спортсменом світу. А за феноменальні досягнення в стрибках з жердиною його ім'я занесли до Книги рекордів Гіннесса. За часів існування Союзу видатного атлета нагородили орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.

У незалежній Україні його відзначили орденом «За заслуги» II ступеня та Почесною відзнакою Президента країни. Бубка удостоєний звання Герой України. Вдячні земляки встановили йому пам'ятник у центрі Донецька.

Може виникнути думка, що у видатного жердинника не було гідних суперників. Однак це не так. Досить серйозну конкуренцію українцю становили росіянин Радіон Гатауллін, французи Тьєрі Віньерон і П'єр Кінон, американець Білл Олсон. Але цілком відповідає істині і те, що найчастіше Бубка бився тільки з висотою.

Поступово, нерідко додаючи по сантиметру, він підняв планку в захмарну височінь. У 1936 році Джессі Оуенс пробіг «сотку» за 10,2. У 1968-му Боб Бімон полетів у довжину на 8.90 метра. Обидва надовго встановили ці орієнтири. І Сергій Бубка стрибком на 6.15 також випередив час.

Так, після нашого першопрохідця і інші жердинники підкорювали шестиметровий рубіж. Але їх усього лише 13 чоловік. І рекорд українця поки недосяжний.

Не секрет, що багато хто, навіть видатні атлети не відбулися в житті після закінчення спортивної кар'єри. Сумних прикладів тому — чимало. Ну а Сергій Бубка, зачохливши жердину, зумів узяти ще не одну висоту.

Він успішно проявив себе у підприємницькій діяльності. Проводить в Донецьку традиційний міжнародний турнір «Зірки жердини». Але, безумовно, важливо, що одним з головних напрямів у житті Сергія Бубки стала активна участь у міжнародному спортивному русі. Українця обрали членом МОК, а потім — і членом виконкому цього комітету. Входить він і в раду ІААФ.

7 цікавих фактів із життя Сергія Бубки

1. На рахунку Сергія Бубки 35 світових рекордів. Його рекорди 6м 15см  у закритих приміщеннях і 6м 14см   у відкритому секторі до сьогоднішнього дня ніхто не перестрибнув.

2. Сергій Бубка першим в історії стрибків з жердиною подолав шестиметрову висоту . А всього за свою спортивну кар\'єру  вище шести метрів він перелітав 44 рази.

3. Сергій Бубка занесений до Книги рекордів Гіннеса як володар найбільшої кількості світових досягнень.

4. Сергію Бубці не щастило на Олімпійських іграх. Він чотири рази брав участь в Іграх, але золото взяв лише один раз. Цей факт його кар\'єри назвали «олімпійським прокляттям».

5. Сергій Бубка народився в Луганську, але не так давно його визнали почесним громадянином міста Ріо-де-Жанейро. Також він носить звання почесного громадянина словацької Братислави, італійських Падуї та Абано Терме і українських Донецька і Луганська.

6. Мало хто удостоювався пам\'ятника за життя, але Сергій Бубка своїми перемогами цього заслужив. У центрі Донецька в 1999 році з\'явився бронзовий пам\'ятник Сергію Назаровичу. Скульптура спортсмена з жердиною, який готується до стрибка, встановлена на постаменті символічної висоти - 6,15 метра.

8. За один зі своїх рекордів Сергію Бубці подарували автомобіль «Феррарі» за 120 тисяч доларів.

7. У житті Сергій Бубка не тільки результативний спортсмен, але і успішний бізнесмен. За неофіційними даними, йому належать хлібопекарня, фірма з виробництва канцелярських товарів, бензоколонки, магазини і великий український банк. Після завершення спортивної кар\'єри він став віце-президентом ІААФ і проводить успішну  діяльнісь з розвитку легкої атлетики  в Україні.  

35 світових рекордів Сергія Бубки

Стадіон

5.85 — Братислава (1984)

5.88 — Сен-Дені (1984)

5.90 — Лондон (1984)

5.94 — Рим (1984)

6.00 — Париж (1985)

6.01 — Москва (1986)

6.03 — Прага (1987)

6.05 — Братислава (1988)

6.06 — Ніцца (1988)

6.07 — Сідзуока (1991)

6.08 — Москва (1991)

6.09 — Форма (1991)

6.10 — Мальме (1991)

6.11 — Діжон (1992)

6.12 — Падуя (1992)

6.13 — Токіо (1992)

6.14 — Сестрієре (1994)

Зал

5.81 — Вільнюс (1984)

5.82 — Мілан (1984)

5.83 — Лос-Анджелес (1984)

5.87 — Осака (1986)

5.92 — Москва (1986)

5.94 — Лос-Анджелес (1986)

5.95 — Нью-Йорк (1986)

5.96 — Осака (1987)

5.97 — Турин (1987)

6.03 — Осака (1989)

6.05 — Донецьк (1990)

6.08 — Волгоград (1991)

6.10 — Сан-Себастьян (1991)

6.11 — Донецьк (1991)

6.12 — Гренобль (1991)

6.13 — Берлін (1992)

6.14 — Льевен (1993)

6.15 — Донецьк (1993)

Олег Кучеренко

Кучеренко Олег Николаевич (Красный Луч, Ворошиловградская область, — советский и немецкий борец греко-римского стиля, Олимпийский чемпион, Заслуженный мастер спорта СССР (1989).

Борьбой занимался с 1978 года, с 1982 года учился в Луганском спортинтернате. В 1987 году выиграл чемпионат СССР среди юниоров, после чего перешёл тренироваться в школу высшего спортивного мастерства.

На Летних Олимпийских играх 1992 года в Барселоне, выступая за Объединённую команду, боролся в весовой категории до 48 килограммов.

Основные соревнования и занятые места

Дата	Турнир	Занятое место
1987	Чемпионат СССР среди юниоров	1
1987	Чемпионат мира среди юниоров	1
1990	Чемпионат СССР	2
1988	Кубок мира	1
1989	Чемпионат Европы	3
1989	Чемпионат мира	1
1989	Чемпионат СССР	1
1990	Чемпионат Европы	2
1990	Чемпионат мира	1
1991	Чемпионат мира	5
1992	Олимпийские игры	1
1995	Чемпионат Европы	3
1995	Чемпионат мира	4
1996	Олимпийские игры	12
1997	Чемпионат Европы	4
1998	Отборочный турнир FILA	6
1998	Чемпионат Европы	5
1998	Чемпионат мира	6
2000	Чемпионат мира среди военных	1
2001	Чемпионат мира среди военных	1
2001	Чемпионат мира	10
2003	Чемпионат Европы	7
2003	Чемпионат мира среди военных	2
2003	Чемпионат мира	29
2004	Квалификационный олимпийский турнир	5